Відкрий для себе місто, у якому ти живеш! Зупинка №2
УКРАЇНСЬКА ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА КАТЕДРА СВ. МИКОЛАЯ.
835 N Oakley Blvd, Chicago, IL 60622
Ми зупиняємося біля величавого храму, української греко-католицької катедри св. Миколая. Будівництво велося від 1913 до 1915 року. 27 листопада 1914 р. першим греко-католицьким єпископом в США Сотером Ортинським було освячено наріжний камінь, а першу Службу Божу відслужено на Різдво, 7 січня 1915 р. Історія заснування парафії св. Миколая є найцікавішою серед усіх інших тому, що тут формувалося життя свідомої української громади, попереду якої століття відданої праці.
Починалося усе з хрестин у родині Оленців. Молоді батьки вирішили охрестити сина Михайлом у своєму обряді, запросивши угро-руського священика Віктора Ковалицького, пароха першої греко-католицької церкви святої Марії в Чикаго, збудованої 30 жовтня 1904року. За його порадою, під час хрестин 17 серпня 1905 р., народилася нова парафія. У 1906 р. з’явилася на карті Чикаго “малоруська греко-католицька церква св.о. Николая”. Емігранти-галичани придбали за $ 8000 молитовний дерев’яний будинок на вул. Бікердайк і Суперіор, що належав данцям-протестантам.Перші парафіяльні збори, очолювані о. Ковалицьким, відбулися 31 грудня 1905 р. за адресою 939 Норт Робі (Норт Деймен). Під протоколом стоять підписи перших парафіян - Михайла Зими, Івана Ціхоня і др. Володимира Сіминовича. Важко собі уявити, яким чином можна купити церкву людям, які ледве зводили кінці з кінцями. Із записів в протоколі відомо, що Яків Оленець вніс $ 500, а Іван Шведа і Петро Винярський -по $1.000 кожний, поствивши під заклад власні хати. Розуміючи, що громада зростатиме, її очільники паралельно з церквою, за $ 3000 закупили 3 акри лісу на вул. Гіґінс. Тут сьогодні знаходиться український цвинтар св. Миколая.
Тим часом у район вулиць Чикаго і Нобел пересилялися робітники з району Вест Пулман. Багато з них були безробітними після участі у страйку на сталеварні. Згодом вони влаштовувалися на сталеварню “Дірінг КО” на вул. Елстон, фабрики з виготовлення паперу “Пепке Ко” та мила “Колгейт”. Дізнавшись про відкриття нової церкви, приєднувалися до громади, а під час першої літургії ножен із 51 присутніх склав пожертву в розмірі $ 1. Вітаючи сусідів, римо-католицька мадярська церква із району вул. Борн Сайд подарувала вівтар. Дохід у сумі $1,469.08 за перше півріччя 1907 р. підкреслював матеріальну відповідальність, покладену на парафіяльну раду і священика щодо сплати кредиту.
З приїздом до Чикаго нового священика Миколи Струтинського церковно-культурна нива громади позначена активністю. 1 червня 1906 р. отець Струтинський, доктор Сіменович та адвокат Стефан Янович заснували братство святого Миколая, яке стало першим відділом Українського Народного Союзу в Чікаго (106 відділ УНС). За ініціативою дружини пароха Емілії Струтинської, у 1907 році тут відкривають “Рідну Школу. Згодом у 1908 р. 15 березня – засновано сестрицтво Пресвятої Богородиці (125 відділ УНС), а в грудні того ж року – братство святого Степана (221 відділ УНС). У 1912 р. – створено “Просвіту”, яку очолив доктор Володимир Сіменович, і саме ця установа відіграла велику роль в процесі українізації Іллінойсу. При церкві діяв хор імені Лисенка, а з 1914 р. музичне товариство імені Тараса Шевченка. Збільшувалася кількість нових емігрантів, що у свою чергу спричинило необхідність нової церкви. Значно більшу площу під забудову придбано на перетині вулиць Оклей і Райс та за проектом американського архітектора І. Штайнберга будівництво велося фірмою М.Раєна. Через 2 роки виріс величавий храм, поєдуючи архітектуру візантійського та козацько-барокового стилю.
Фінансові клопоти не дозволяли братися за розмальовування церкви. Щойно у 1928 році талановиті малярі о. Гліб Верховинський та Теодор Катамай завершили настінний розапис святомиколаївської святині. Директор Національного музею у Львові Іларіон Свєнціцький на прохання митрополита А. Шептицького допомагав чикагським майстрам, надсилаючи проекти, шкіци, залучаючи до праці львівських художників. Церква була розписана за 6 місяців, вартість роботи винесла $38.000. З Італії доставили головний престіл з ківотом і два бічних престоли, виготовлені з карарійського білого мармуру. Їх вартість - $8.000. Як бачимо тодішні парафіяни були вкрай жертовними, видаючи останній цент на свою церкву.
Співпраця з іконописцями в Україні прослідковується у мотивах східно-візантійського розпису, характерного для української церкви. Найбільш видне місце у внутрішньому оформлені займає величне зображення Марії-Оранти в консі центральної апсиди, майстерно виконане художниками на ввігнутій поверхні. Воно прекрасно поєднуються з золотим фоном усієї конхи апсиди. Під зображенням Оранти – ще одна композиція, запозичена з Софії Київської, «Євхаристія», а під нею – фігури «Святителів». У них з особливою силою розкривається майстерність портретних характеристик, надзвичайна колористична обдарованість художників- мозаїстів, які створювали ці образи:“Моління”, “Св. Іоан Хреститель”, “ Пречиста Діва” – “Св. О. Миколай”, “Св. священомученик Йосафат”, “Зішестя св. Духа на Апостолів”, “Успення Пречистої Діви”. Значне місце в оздобленні відведене мозаїчним орнаментам, якими прикрашено облямування конхи, бокові частини апсиди та її горизонтальні віконні прорізи та внутрішні вертикальні грані підпружних арок. Тут широко застосовані як рослинні мотиви орнаментів, так і суто геометричні. Паралельно замовлялися вітражі, які обійшлися у суму $ 7.230. Усі вони виконані чикаґською фірмою "Мюнік Студіо." Вітражне скло у вікнах продовжує композицію образами двох св. Пап Римських - Климентія і Григорія Двоєслова, кожний на тлі своєї Церкви в Римі. За ними слідують св. Кирило і Методій, на тлі монастира і храму в Велеграді (на Мораві), далі ідуть св. князь Володимир і кн. Ольга з символічними церковцями в правій руці, на тлі Києва, св. ігумени Антоній і Теодозій, на тлі заснованої ними Київсько-Печерської Лаври. Також ми бачимо інші вітражні роботи на біблійні теми.
Цікавим було життя парафії під опікою громадсько-релігійної та культурно-просвітницької організації “Провидіння”. Вже у 1917 р. – під керівництвом Емілії Струтинської, було створено товариство “Об’єднання українських жінок Америки”, яке вело курси для неграмотних нових емігрантів. Того ж року розпочала працювати перша парафіяльна вечірня школа св. о. Миколая. В авдиторії під церквою відбувалися лекції з української мови, історії, літератури та катехизму. Проіснувала ця школа 8 років. 1917 р. – о. Струтинський та др. Білик заклали перший відділ “Січі” в Чікаго з метою створення української визвольної армії. Пізніше це товариство переросло у напів-військову організацію “Гетьманська Січ”.
Парафіяни церкви св. О. Миколая належали до 1-ої, 13-ої, 14-ої і 15-ої чоловічих січовиї сотень, також діяла 16-та січова жіноча сотня жіноча та дві сотні січового Червоного Хреста, що складаються з молодих дівчат. 1918 р. – почали видавати квартальник “Рання Зоря”. Події в Україні з проголошення незалежної держави активізували культурне і політичне життя українців. 30 травня 1918 р. відбулося велике українське віче у парку імені Пуласкі. У марші містом і вічі брало участь близько 10 000 українців. Було проведено збірку на "Національну Позичку" для Українського уряду під час української визвольної боротьби і передано в Україну $ 8,000. Парафіяни долучилися до наступних збірок: "Негайна Поміч для Рідного Краю"- $ 1,000, на "Рідну Школу" в старім краю $ 1,300, на українських інвалідів, стрілецькі могили і тд.
1920-1930-ті р.р. – культурне життя виділяється концертуванням - оркестрів духових інструментів диригентів Івана Барабаша та Стенлі Сабора, танцювальними фестивалями під керівництвом Дарковича і Василя Авраменка. Про український хор Юрія Бенецького писала американська преса. Велика американська депресія докотилася до Чикаго, 1929-1931 роки були найважчими.Завдяки оців-василиян, які розпочали тут свою місійну працю, вдалося врятувати від банкротства саму будівлю церкви та інші парафіяльні приміщення. У 1932 році на 2200 парафіян працювало три священики - о. Епіфаній Теодорович – ігумен, о. Сильвестер Журавецький – парох, о. Андрій Трух – місіонер. Щоби втримати в цілісності громаду, було вирішено одну Службу Божу вести англійською мовою.
25 жовтня 1936 року відкрито школу, яка підпорядковувалася сестрам-василиянкам. А тим часом, слава про церкву Миколая у Чикаго рознеслася по цілій Америці. У 1941 році тут відбувся Євхаристійний конгрес церков східного обряду, а в 1945 році громада раділа призначенню священником о. Ярослава Габра, чикагівця, сина парафіян. 12 грудня 1961 року він стане єпископом. Папа Іван ХХІІ підписує указ про створення нового єпископства для українців-католиків в США з центром у Чикаго. Упродовж столітньої праці довелося долати різні труднощі. Зокрема великого удару зазнала парафія в 60-их роках під час календарної кризи - перехід від юліанської календарної системи на григоріанську. Успіхами парафія завдячує своїм єпископам, а це преосвящений Ярослав Габро, преовящений Інокентій Лотоцький, преосвящений Михаїл Вівчар, преосвящений Ричард Стефан Семенюк, сьогодні очолює єпархію св. о. Миколая преосвящений Венедикт Алексійчук. Парохом катедри св. О. Миколая служить о. Сергій Ковальчук.
Оцінювати діяльність нашої громади є настільки ж важко, як і йти її слідами. Ми продовжуємо вивчати унікальне минуле, невіддільне від української культури та історії.
Фото з архіву Українського Національного Музею в Чикаго.
Comentarios