Search

Др. Юрій Лук'ян де Сас- Топорович Подлуський ( 06.01.1923 – †10.18.2020)



Відійшов, відлетів, запалив ватру, яка довго горітиме, як пам’ять великому Українцеві, др. Юрію де Сас- Топорович Подлуському – професору, лікарю-радіологу. Чин похорону відбувся 22 жовтня в Чикаго, у греко-католицькій церкві св. Йосифа-обручника, парафіяном якої він був упродовж багатьох років. Засмученим виглядав сам св. Миколай, образ в іконостасі, уфундований др. Юрієм Подлуським, великим меценатом. Він був таким, як святий Миколай, даруючи людям, музеям, церквам своє добро і частинку свого. Ми розуміємо, що 97 років за плечима, це вік, дарований Всевишнім на земних дорогах, але одночасно не хочемо вірити у те, що у четвер не відкриються двері і на порозі Українського Національного Музею в Чикаго не з’явиться усміхнений доктор, який попросить допомогти винести з автівки чергові пакунки. Кожного четверга упродовж 20 років він був тут бажаним гостем і не тільки, бо вважав цей музей своїм українським домом.



За плечима мецената довге і цікаве життя, більша частина якого минула в Чикаго.Він заслужив на вдячність українців за збереження спадщини. Займався колекціонуванням українських історичних, церковних цінностей та експонатів, предметів фалеристики та нумізматики, тощо. Більшість своїх надбань з “україніки” (його ж слово), подарував музеєві. Його знали і шанували. Адже др. Подлуський був Почесним президентом американського нумізматичного товариства, Військовим Значковим УВК, Генеральним Осавулою відділу нумізматики і козацької геральдики Генеральної Управи Українського Вільного Козацтва, членом різних лікарських товариств.



У подячній грамоті, з нагоди 90-ліття др. Подлуського, Патріарх УГКЦ Святослав (Шевчук) звернувся з такими словами:

” Завдяки Вашій жертовній праці, збережена величезна кількість сакральних пам’яток, які тепер виставлені для загального огляду і дослідження. Вони стали видимим символом духовного багатства нашої Церкви, яке залишили славні попередники для наступних поколінь. За всі вище згадані заслуги, які Ви вчинили на Славу Божу та добра Української Греко-Католицької Церкви, складаю Вам сердечну подяку та висловлюю визнання і похвалу.”

Як відомо, Патріарх Святослав (Шевчук) відвідував Український Музей в Чикаго восени 2011 року, де і познайомився з цінною колекцією релігійних скарбів та поспілкувався, зокрема, і з меценатом Юрієм Подлуським.



Хочу зазначити, що др. Юрій був глибоко-віруючою людиною і те, що він врятував цілу колекцію особистих предметів митрополита Андрея Шептицького, засвідчує його нерозривний духовний зв’язок з його предками. Мало кому відомо, що родинне дерево Подлуських сягає 1560 ого року. У ньому переплітаються гілки священичих родів Галичини, з родовим шляхетством і мудрістю. Найкращі риси характеру др. Юрія уподібнені з такими ж, які мав митрополит Андрей Шептицький, на переконання якого « фонди, віддані на піднесення культурного життя й науки, є не видатками, а радше інвестиціями, які приносять велику користь».



Багато заслуг має др. Подлуський в царині науки й лікарської практики, але найголовніша - особиста колекція, яка нараховує тисячі предметів, придбана на особисті кошти і передана в українські руки Українському Національному Музеєві в Чикаго. Колись митрополит Андрей сказав: «Не хочемо бути сторожами гробів, хочемо бути радше свідками відродження. Збірки музею передаємо нашому народові не лише як документи і свідчення слави наших батьків – ми їх передаємо тим, хто бачить культуру нашого народу як живу основу будучої – дасть Бог – спільної праці нашого духовенства та інтелігенції, будучих поколінь нашого народу ».



Меценатська діяльність Доктора Юрія Лукяна де Сас Топоровича Подлуського є гідним прикладом служіння рідному народові та Україні.

Відвідувачі музею подивовані побаченим, а коли дізнаються, що одна велика людина зробила таку пожертву музеєві, мріють про зустріч з нею, якій він ніколи не відмовляв. На вістку про відхід др. Подлуського у кращі світи, українські історики пропонують президентові України присвоїти великому меценатові звання Героя України.



Понад 20 тисяч користувачів інтернетом відгукнулися співчуттям родині і музейній спільноті.Таким величним був його похорон, на який заслужив собі своїм життям.

Др. Юрій Подлуський здійснив мрію багатьох попередників, представлених в експонатах і документах, подарованих музеєві – а це пізнання власної історії. Різноманітні історичні документи, а також особисті речі слуги Божого Митрополита Андрея Шептицького засвідчують високу моральну силу українців повоєнної хвилі емігрантів, до якої він належав, ставши охоронцем і дослідником рідкісних та унікальних експонатів духовного і матеріального надбання українського народу. У особистій біографії є чимало сторінок, пов’язаних із долею країни, світовою історією: дитинство минуло у Перемишлю, хресним батьком був професор Олександр Колесса.Серед родичів – єпископ Іоана Ступницького, полковник УНР Борис Палій-Неїло, генерал польської армії Іван Ромер...



У 2003 році родина Подлуських світлої пам'яті Еріка, дружина доктора, подарували музеєві унікальну колекцію української фалеристики, зброї та одностроїв, козацькі шаблі та клейноди.На початку 2013 р. Др. Юрій зробив музею ще один дивовижний подарунок – рояль, який належав його двоюрідній сестрі – видатній піаністці ХХ століття, львів’янці Любці Колессі. (дивись статтю про Любку Колессу на сторінці myukrainianamerica.com)



Шлях до меценацтва не був простим. Війна, переслідування родини за українськість, арешт батька, відомого судді у Польщі та невідомість, у якій опинилася родина. Після закінчення медичної академії у Гданську та медичного універстетуу Мюнхені, на початку 50-их років, др. Юрій Подлуський з дружиною і маленьким сином Петром виїхали до Америки. Тут він підтверджує свій диплом, працюючи від асистента лікаря в госпіталі святої Анни до професора радіології в університеті Нордвестерн. Упродовж своєї лікарської кар’єри займав керівні позиції, очолюючи відділи радіології у провідних госпіталях.


Про родину Подлуських у липні 1972 року писали в газеті Chicago Sun-Times. Із статті під заголовком “An international kind of family” (авт. Jane Gregory)дізнаємося, що родина збільшилася на двох дітей, яких др. Юрій з дружиною Ерікою удочерили з Кореї. Син Петро на той час закінчував медичні студії в Roosevelt University і батьки вирішили, що можуть допомогти двом сиротам стати на ноги, отримати освіту і жити у вільній країні. - “ Чужих дітей не буваєю.Діти є діти, звідки б вони не приїхали, де б вони не народилися”- ділилася мама Еріка.”Мати вдома дітей – це радість. Мої колеги кажуть, що я помолодів з їх появою. Уявіть собі, що їх покинули, залишили на вулиці, нікому не потрібними.У них забрали надію на щасливе дитинство...”, - говорив батько Юрій. Дівчата вчилися в музичній та балетній школі, швидко вивчили мову, любили свою нову родину. У родині спілкувалися англійською, німецькою, українською, а на початках була і корейська між дітьми. Звичайно було непросто, але любов перемогла.” This is the family that love built. Dr. and Mrs. George Podlusky adopted Oun Soon (left) their first Korean daughter when son Peter was grown. Kum Sook (right) arrived this spring. “In the end, children are children, wherever they come from,” say Мrs. Podlusky (Sun-Times Photo by Carmen Reporto).

P.S. Др. Подлуський був душею музею, нашим добрим батьком і порадником. Ми завжди згадуватимемо наші музейні четверги з його кавою і солодощами, різдвяні подарунки і щиру усмішку. Він вмів подарувати нам день і сонце, промені якого назавжди з нами. ...Кличуть: кру-кру-кру...В чужині умру, заки море перелечу, крилоньки зітру...Кру-кру-кру-...Поховано др. Юрія Подлуського на цвинтарі св. Миколая в Чикаго, поруч з дружиною св. пам’яті Ерікою Подлуською.Щирі співчуття рідним і близьким.



Марія Климчак, куратор Українського Національного Музею. Чикаго, США.

Фото з архіву УНМ

Фото:1,6,11 - Ю.Гайда. Чикаго.

70 views0 comments
 

Subscribe Form

©2020 by UkrainianAmerica. Proudly created with Wix.com