Я часто у своїх дописах пишу про українське Чикаго. І не безпідставно. Саме у нашому місті зупинялися особистості, що залишили свій слід. Сьогодні зроблю маленьке велике відкриття не лише для парафіян українського православного собору св. Володимира у Чикаго, але й для усіх, хто цікавиться долями артистів Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця....Нещодавно про їх перебування у Чикаго я натрапила у спомині протоієрея Павла Корсуновського, який, як тепер мені стало відомо, був не лише солістом капели, але у 1942 р. та в 1944 р. був сотрудиком парафії...Саме він був тим голосом, що 22 січня 1919 року озвучив проголошення акту соборності українських земель.
Першими на Софіївську площу прибули залізничники з великим національним стягом, на якому були виписані слова: “Слава українським героям!” (прототип майбутнього “Героям слава!”).
Зі спогадів Льонгина Цегельського про те, як проголошувався акт соборності, дізнаємося, що “… дзвони всіх церков гуділи без упину, від Дніпра гриміли раз по раз сальви кріпосних пушок; а народ в одушевленню кричав “Слава Україні! Слава козацтву! Слава Галичанам! Слава Директорії! Слава! слава!…”
Учасник дійства, тодішній священнослужитель Київського собору св. Софії о. Павло-Григорій Корсуновський згадував:
“Коли акт злуки був довершений, то з грудей 250-тисячної товпи вирвалося могутнє ,,Слава Україні!””.
7 травня 1924 року хор закінчив свій контракт. Артисти залишилися в Північній Америці. Нащадок старого священичого роду, з ранньої молодості присвятив своє життя українській церкві. Революція 1917 року втягнула о. Корсуновського у вир боротьби за Автокефальну церкву. Він став піонером українського православного руху в США. 13 лютого 1924 року, відпливаючи з хором Кошиця з Нового Орлеану до Гавани на Кубі, з радістю сприйняв звістку про те, православні українці Америки вітають свого владику Іоанна Теодоровича, який прибув до Нью-Йорку. А вже 17 травня 1924 року владика Теодорович з протоієреєм Павлом Корсуновським прибули до Чикаго, де у маленькій церкві на вул. Ірі 18 травня відбулося перше урочисте богослуження.
Він став голосом народу, дописуючи у часописи, а в своєму щоденнику залишив запис: Навіщо Євангелія і ріжні добрі книжки, коли вони – самі по собі, а чоловік – сам по собі?!
Народився в Чигирині у 1884 р., помер в 1949 р. у Тефті, Каліфорнія, США, де і похований (Марія Климчак, UNM Chicago).