У Чигаській опері аншлаг. 15 травня 1947 року. П’ять тисяч шанувальників творчості Джона Годяка під вигуки браво, продовжують стоячи аплодувати. Своїм оксамитовим голосом він звертається до розчуленої публіки з подякою за увагу та пригадує про те, що людина завжди повинна пам’ятати про своє коріння. Він розповідає про своє українське походження і про тисячів братів і сестер, яким судилося стати скитальцями по чужих світах, так, як їхня Батьківщина окупована совєтами. Вони чекають по таборах переміщених осіб на допомогу, шукаючи спонсорів в США, щоб мати змогу переїхати і почати життя з чистого аркуша у новій країні.
Американський кіноактор, якому радили змінити своє прізвище на звичайніше для слуху англомовної людини, оголошоує збірку. У відповідь отримує $15.000, які засвідчують зацікавлення чикагівської громади справою прийняття нових емігрантів.
Цей концерт був влаштований Лігою Американців Українського походження, яка, як організація, утворилася 8 грудня 1941 року. Серед ініціаторів і засновників - адвокати Богдан Пелехович і Роман Смук, лікарі Мирослав Сіменович та Іван Смук, підприємець Іван Дужанський, головний радний Укр. Народного Союзу Тарас Шпікула. Завдяки їх активній громадській позиції, американці знали про народ, який прагне свободи і про українську громаду, яка усіма силами намагається підтримати своїх в Україні.
Cьогодні важко уявити, що під час другої світової війни продаж так званих “воєнних бондів” серед українських організацій та громадян приніс Лізі АУП неабиякий успіх - $6,000.000!!! Гроші передані на фонди зміцнення військової промисловості США. Також багато молодих українців служили в американській армії. Вони були тими, хто інформували старше покоління про ситуацію в таборах Ді-Пі і примусову репатріацію у таборах Західної Німеччини, Австрії, Франції, Італії.
Паралельно українське жіноцтво у Чикаго створює своє відділення в Американському Червоному Хресті, висилаючи медикаменти, харчові продукти, одяг з білизною та усе необхідне потребуючим. Саме вони тримали зв’язок з Міжнародним Червоним Хрестом у Женеві, а Ліга АУП у співпраці з ЗУАДКомітетом, створеним у Філадельфії, з урядами США, Англії та Франції. Акція з переселення до США розпочалася, згідно рішення президента США Трумана, у 1948-1949 роках.
Зібрані під час концерту гроші, були передані на фонд допомоги біженцям, яких тільки до Чикаго прибуло понад 25 тисяч осіб.
Джон-Іван Годяк найбільшого успіху досягнув у 40-х роках, зігравши у фільмі Альфреда Гічкока «Рятувальна шлюпка». Народився у Пітсбургу в 1914 році, в українській родині, що емігрувала з Грушатич, села у Старосамбірському районі на Львівщині в 1912 році. За недовгий період своєї творчої діяльності — трохи більше 12 років — зіграв щонайменше у 38 фільмах. З дитячих років брав участь у театральних виставах при греко-католицькій церкві у рідному місті. В 1932 році родина переселилася у штат Мічіган і осіла в українському Гемтремку. Іван був найстаршим серед 4 дітей і вже в 1933 працював у фірмі Шевроле. Старався отримати роботу диктора на радіо, але отримував відмову через акцент. Годяк багато працює над собою і в 1938 році стає радіоактором на WMAQ в Чикаго. Тут починається його стрімка кінокар’єра. В 1942 році був запрошений у Голівуд для зйомок у фільмі «Незнайомець у місті» (англ. A Stranger in Town). Іван Годяк прожив неповних 42 роки. Помер від серцевого приступу у будинку своїх батьків у Лос-Анджелосі саме тоді, як збирався на кіностудію для завершення роботи над фільмом «На межі всесвіту». Світлини та концертні програми з архіву Українського Національного Музею в Чикаго засвідчують, що Іван Годяк часто виступав з концертами та цікавився життям громади.
Марія Климчак, дослідниця історії української діаспори