У ритмі вальсу все закрутилось, У ритмі вальсу плинув час. І, ніби світ весь зупинився І, ніби все завмерло враз.
Ще раз про справжні бали під старий новий рік, які сьогодні навівають ностальгію...а також, для нас, емігрантів початку 90-их, стали наверненням до традиції, викраденої московськими окупантами у галичан, але відроджені у діаспорі...можливо саме тому, ми хотіли якнайшвидше отримати вакцинацію “маланкування по-віденськи”, причастившись до виховання дітей в українській школі та молодіжних організаціях, наздолужуючи те, чим були обділені в нашій молодості “під совітами”.
Яка ж бо дівчинка не мріє бути принцесою та з юним принцом танцювати вальс після того, як першиим її до танцю запрошує тато...
Кілька світлин із нашого родинного альбому, де ми і наші гості на святі Маланки...наші дебютанти Ярина Климчак і Тарас Скрупський... Сподіваємося, що це перший рік, але останній рік, коли “Маланка”, одягнувши маску, попросила залишитися вдома...Можливо необхідно впорядкувати фотоархіви, щоб розвіртуалити подію у 2022!!! , та рознести далеко поза межі українського Чикаго славу про справжні балі, що влаштовуються під час новорічних свят нашою громадою.
Бал дебютанток, або як кажуть у народі Сумівська Маланка прижилася тут так міцно, що уявити Новий рік без цього свята просто неможливо. Маланчин бал сумівської молоді відповідає за своїм змістом "Віденському балу", що веде свій родовід від "Віденського оперного балу". Колись це було середньовічне міське свято, яке поступово перетворилося в щорічну міжнародну подію, і яка незмінним місцем проживання обрала осередки Спілки Української Молоді Америки, Канади та інших країн.
Бал мав свої правила, свою послідовність танців і свій етикет, особливі для кожного історичного часу. Обов'язковим для балу був оркестр чи гурт музик. Наприкінці балу завжди була вечеря і дуже часто додаткові розваги.
Додатковою розвагою для нас є те, що у Чикаго під час балу зустрічаємо новий рік із коломийками і гопаком. Розкішні білі сукні дебютанток, строгі чорні токсідо юних ескортів, чарівні звуки музики, малиновий дзвін наповнених вином келихів - неодмінні атрибути свята.
«Дрескод» зобов'язує попередньо прийняти на себе чималу кількість сеансів "лахотерапії" у пошуках сукні і чоловічого вбрання.
Бальна урочистість початку вечора змушує завмерти на мить зал, коли у супроводі ескорту та батьків входять юні принцеси. Після презентації громаді, перший вальс дебютантки танцюють зі своїм батьком,який виводить дитину в світ.А відтак - віденський вальс.
За надзвичайною легкістю кожного «па» стоїть не один день репетицій, тому і перші кроки в доросле життя є впевнені і відпрацьовані… Традиція проведення сумівцями дебюту полягає у збереженні ланцюга між старшим та молодшим поколінням організації. Дівчаткам, які хочуть стати принцесою вечора, необхідно закінчити школу українознавства та належати до спілки сумівської молоді. У Чикаго – це СУМ ім Павлушкова, у Палатайн – СУМ ім. Вітовського.Сьогодні у сумівських осередках в Чикаго та Палатайн чимало сумівців з нової хвилі еміграції. Усі ми – одна велика українська родина.
Підтримуймо традиції, шануймо і плекаймо свої, українські. (фото 2006 р )
(Марія Климчак, Чикаго 2021)