В променях сонця виблискує золотом величних бань Український Греко-Католицький собор Свв. Володимира і Ольги в Чикаго.
Але значно цінніші за золото куполів, зерна віри, що плекають у своїх душах і серцях пастирі та парафіяни цього храму. Це місце овіяне Божою благодаттю. Собор було зведено руками емігрантів, вірянами, які зберегли свою греко-католицьку віру попри заборони, переслідування на рідних землях, бо щиро прагнули, щоб їхні нащадки мали місце для спільної молитви до Бога.
І ось уже півстоліття як у недільні і святкові дні ранкову тишу наповнює мелодія церковних дзвонів,віддзеркалюючи золотими ризами молитов у німбі самої України. Саме у дні пошанування рівноапостольних князя Володимира та княгині Ольги, що принесли на нашу землю світло віри, з благословення Блаженійшого Патріарха Йосипа Сліпого, народилася у 1968 році нова парафія свв. Володимира і Ольги.
Золоті промені відбиваються у вікнах навколишніх будинків, надаючи їм суворої святості. Мої, розхитані холодними вітрами думки, мігрують лабиринтами років, прожитих на еміграції. Ранкова прохолода осені спочиває на сходах собору, киваєш головою, кинувши в її подолок червоне яблуко. Відкриваєш великі дубові двері, відчуваєш, як за тобою вслід вкочується велике кругле сонце. На душі спокійно, мерехтять у полум’ї свічки, скапує віск прозорими сльозинками.
- Мир – це коли ми створюємо позитивну атмосферу, в якій починаємо свідомо шанувати інших, любити їх, бажати й робити їм добро. Бог випробовує нас через різні обставини. Якщо ми поставимо Його на першому місці, житимемо за Його законами й будемо Йому довіряти, то можемо мати оправдану надію на Його поміч, -скільки мудрості у словах мудрої Людини - блаженнішого Любомира Гузара, Глави Української Греко-Католицької Церкви. Він – з покоління тих, чиї земні дороги сягнули неба, залишивши на землі оазу любові.
28 липня 1968 р. під час архієрейської Служби Божої у Грент Парку, в Чикаго, Патріарх Йосиф Сліпий оголосив про утворення нової греко-католицької парафії. Разом з владикою кир Ярославом Габром, правлячим єпскопом чикагської дієцезії блоголовили цю історичну подію митрополити, священики, кілька тисяч мирян.
Політично організована українська еміграція, яка прибула у своїй більшості з Європи, з таборів переміщених осіб після закінчення 2 світової війни, залишила за собою право збереження у своїй церкві юліанського календаря, так як він є частиною національної культурної традиції. У свідомості вірян дотримання юліанського літочислення в релігійному житті було невід’ємною складовою східного обряду, тому церковний календар виразно ідентифікувався як з конфесією, так і з нацією. Перехід з Юліанського на григоріанський календар УГКЦ в США був досить проблематичним. У 60-их роках, проти нововведення виступила частина парафіян катедри св. о Миколая.
“Україна – понад усе! Мусимо бути самими собою!” – закликав Патріарх Сліпий, вивершуючи у молитві надію на будову нового храму.
20 жовтня 1968 року відбулися Загальні збори однієї тисячі зареєстрованих парафіян, була обрана парафіяльна Рада. Очолив її о. Павло Джулинський, парафіяльна громада дружно взялася до реалізації грандіозного будівельного проекту.
29 липня 1970 року була завершена купівля земельної площі, а це 14 будинків на вул Оклей, вартість яких на той час становила $ 269.000, даткових $16.800,00 оплачено будівельній фірмі на повалення будинків та підготовку площі для зведення нового храму.
Через три місяці тут вкопають хрест та капсулу з грамотою, адресовану “Грядущим поколінням на вічну пам’ять про змагання за помісність і український характер нашої Рідної церкви”.
Парафіянам та прихожанам храму вельми поталанило, що їхнім настоятелем була призначена така непересічна духовна особа, як о. Маріян Бутринський. Настоятель був там, де вирішується доля Церкви. Його знали в Римі, Люрді, Ченстохові, Америці , Австралії та Україні. Був він активним в Священичому Товаристві св. Андрея, а мирянський Патріярхальний рух знайшов в особі отця-мітрата Бутринського свого доброго опікуна. У липні 1971 року з Риму до Чікаго прибув о. Іван Кротець, котрий на довгі десятиліття пов'язав свою долею громади.
Завдяки своєму духовному проводові, вказівкам Блаженнішого Патріярха Йосифа народжувалося нове покоління української католицької церкви.
Напередодні нового 1971 року на загальних зборах парафії вибрано проект архітектора з Мінеаполіса Ярослава Корсунського.
1 листопада цього ж року, наріжний камінь поблагословив особисто Патріарх УГКЦ Блаженніший кир Йосиф у Римі під час V-го архиєпископського синоду. 15 жовтня 1972 року вмуровано цей камінь разом з цеглинками з храму святої Софії та Печерської Лаври в Києві, з храмів св. Юра у Львові та св. Софії у Римі -cимволами духовного зв’язку з Україною.
20 травня 1973 року, у присутності кількатисячної громади вірних довершено посвячення храму святих Володимира і Ольги з наданням йому титулу «Собору» патріархом Йосифом Сліпим.
Упродовж довгих п'яти років, від 21 вересня 1968 року до 14 жовтня 1973 року, греко-католики новоствореної парафії святих Володимира і Ольги мали можливість відправляти свої Богослужіння у православному Катедральному соборі святого князя Володимира, настоятель якого о. Федір Білецький та парафіяльна управа люб'язно надали приміщення своїм братам та сестрам у Христі. Літургійні відправи відбувалися за попередніми домовленнями отців.
На свято Покрови 14 жовтня 1973 року в календар громади внесено ще одну важливу подію - подячний молебень у Православному Катедральному Соборі святого князя Володимира та перехід до новозбудованого храму -Собору святих Володимира і Ольги. Процесію зустрічали радісними дзвонами церкви, що в сусідстві з українцями вибудували емігранти з Польщі та Словаччини. За спогдами о Івана Кротця, це був початок неписаної екуменічної діяльності .
Перше десятиліття ознаменовано відкриттям мозаїчного панно Хрещення Русі-України над головним входом. Святослав Гординський, Мирон Білинський та Борис Макаренко створили безцінний мистецький твір. Своїми розписами храм завдячує митцеві Іванові Дикому, родом з Харківщини. Автор Іконостасу -майстер різьби по дереву Павло Мозес, вітражі - робота Ярослава Баранського.
27 вересня 1976 року у Соборі була відслужена Патріарша Свята Літургія, Блаженніший кир Йосиф назвав храм св. Володимира і Ольги одним із найкращих на поселеннях українців.
У 1988 р. було завершено будівництво цілого комплексу з Українським культурним осередком, пам’ятником тисячоліттю хрещення України-Руси, св Князю Володимиру та Св. Княгині Ользі.
22 листопада 2009 року перед собором Св. Володимира й Ольги в Чикаго відбулося відкриття й посвячення пам’ятника Першому Патріархові Української Греко-Католицької Церкви Кардиналові Йосифові Сліпому. В одній руці Патріарх Йосиф тримає Хрест – символ вірності Христовій церкві, а в другій – жезл – символ патріаршої влади. Частиною скульптурної композиції є відкрита книга Святого письма. Автор пам’ятника, український скульптор Євген Прокопов.
Молоде покоління славної парафії засвідчує пошану засновникам парафії, за чиїми плечима нелегкі життєві дороги. Громада пишається балетною школою “Громовиця”, танцюристи якої побували на гастролях в Україні, Німеччині, Франції, Італії, Іспанії, багатьох містах Америки та Канади. Під час щорічного параду на День Подяки в Чикаго, на очах у мільйонної публіки у прямому ефірі американського телебачення, “Громовиця” нагадує своїм танцем про Україну. Вони не стоять осторонь російської окупації Донбасу і Криму, допомагають українській армії, на зібрані кошти придбали теплий одяг та броньований автомобіль для одного з батальйонів.
Керівники та хореографи Роксана Дика-Пилипчак та Марта Городиловська-Козицька є вихованцями парафії.Вони продовжують передавати енергію своїм учням.
А найголовніше, що у калейдоскопі подій в житті парафії є можливість поринути у прекрасний та безмежний світ мистецтва через концерти, виставки, майстер-класи, зустрічі з артистами та театральні вистави гостей з України. Про все читаємо в “Церковному Віснику”, щотижня слухаємо свою радіпрограму. Доброї слави заслужили хористи “Прометею”, “Крилосу”, інших мистецьких одиниць. Під ії спів відбуваються літургії упродовж року. Вони також концертували у багатьох містах Америки і Канади. Їх слухав сам Патріарх Йосиф Сліпий у Римі.
Різдво, Водохреща, Великдень, Спаса, Покрови – це свята, які збирають разом, в одну велику родину. Це також українська мова, українські коляди, пісні, молитва. Саме так, на еміграції ти спраглий рідного слова, а тут знаходиш його у своєму храмі. Тут одружуються, хрестять дітей, і проводжають в останню дорогу. Парафія продовжує брати участь у всіх заходах церковно-громадського чи загально-національного характеру. Багато роботи зроблено референтурою молоді і братства Св. Андрея, братством Св. Михаїла і Свв. Бориса і Гліба, крамничкою “Сумління”.
Велику фінансову допомогу парафії надає сестрицтво Покрови Пресвятої Богородиці. Ще донедавна була театральна студія, вихованці якої продовжують розбудовувати церкву та підтримувати її. У свою чергу парафія підтримує катедральну школу св. Миколая, молодіжні організації, дитячий садочок.
Історія фестинів- це окрема сторінка, яка вже має кілька десятиліть.
Щоправда,спочатку це свято відбувалось на оселі в Round Lake. Проте, з роками, парафія зростала, тому й вирішили перенести свято до околиці, адже Собор свв. Володимира і Ольги знаходиться в самому серці Українського Села.
Парох -о.крилошанин Олег Кривокульський вважає, що діяльність громади – це основа вирішення проблем і фундамент міцної співпраці між різними конфесіями.Це спонукало священиків і парафіяльну раду до активізації церковної спільноти. На прикладі нової хвилі еміграції скажемо, що влиття в парафію змінило життя, відбувалася трансформація громади.Слідами Патріарха Йосифа наших парафіян повів за собою на найвищу гору християнства Синай отець крилошанин Олег Кривокульський. Прощі по святих місцях Португалії, Франції, Італії, України неодмінно відновляться після пандемії. Відеотрансляцію недільних богослужень у нашому соборі бачать тисячі вірних у 40 країнах світу.
Патріарх Йосиф Сліпий залишив нам спадщину - живу патріаршу Церкву, серце якої в соборі св Влодимира і Ольги в Чикаго. Честь і хвала засновникам, будівничим, жертводавцям, священикам, парафіяльній раді,невтомним головам - від др. Александра Фаріона,та інших до др. Юрія Кузича, інж. Олега Каравана, п. Христі Верещак, також парафіянам, прихожанам, усім, хто з нами!
Через пів століття, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав звернеться до введеного на престол Правлячого єпископа єпархії Святого Миколая УГКЦ з осідком у Чикаго владики Венедикта (Алексійчука): “Владико Венедикте, ми вам повіряємо душі тих людей. Любіть їх, збирайте їх довкола себе, слухайте їх, гоїть рани, які ця спільнота має із свого минулого і не допускайте нових, шукайте заблудших, будьте учителем молоді, надихайте усіх своїм прикладом віри в Бога”.
Фотографії взято з Фейсбук сторінок собору св. Володимира і Ольги в Чикаго, владики Венедикта Алексійчука, Марти Фаріон, Максима Прокопіва. Приношу Вам свою подяку.
Марія Климчак, дослідниця історії української Америки