Мирослав Сіменович-Сіменс (1885–1967). Йому належиться титул президента української спільноти в Америці. Це він зустрічався з президентом Вільсоном в українських сравах в 1917 та був присутнім під час підписання Версальського мирного договору в 1919, а в 1922 році вітав святковим бенкетом приїзд митрополита Андрея Шептицького та українського хору, під керівництвом Кошиця у Чикаго...у 1952 році - став фундатором, засновником Українського Національного Музею. Унікальна особистість, гідна памяті та пошани. Народився 1885, 16 лютого – в Чернівцях на Буковині у священичій родині. Батько Мирослава, священик з села Стриганці Товмацького повіту, був відомим громадським діячем XIX століття в цьому краї. Мирослав закінчив німецьку школу в Чернівцях і відслужив військову службу, а у США, куди емірував у 1907 р. став одним із перших лікарів серед українців. По закінченні медичних студій в університеті Льойолі (1913), деякий час -лікар-майор в армії США. У 1917 році, після проголошення ЗУНР, працює для української справи, використовуючи при цьому свої особисті контакти з визначними американськими діячами, що жили і працювали у Франції та Англії. У 1920 році — член Місії уряду ЗУНР у Лондоні.
У 1927-40 — головний отаман гетьманських «Січей» Америки і Канади. Мирославу Сіменовичу, за заслуги в організації гетьманського руху, сам гетьман Павло Скоропадськийу 1927 році вручив отаманський пірнач. „Січ" – це окрема сторінка історії. Сіменович за власні кошти придбав будинок в українській околиці під “штаб”. Організація включала українські уніформовані військові відділи, самаритянську службу, летунські відділи і навіть власні літаки.
Листаючи газету “Січ”, яку видавала організація у Чикаго, довідуємося про те, що 12 вересня 1937 року відбулося посвячення літака "Київ" на летовищі в Рівер Роуд за участю гетьманича Данила Скоропадського. Мало кому відомо про те, що саме в Чикаго активно діяв Союз Гетьманців Державників, які провели фандрейзінг і придбали літак, назвавши його на честь столиці України – "Київ". Це був третій літак на еміграції - перші два називалися "Львів" та "Україна". Гетьманич передав громаді привіт від свого батька , гетьмана Павла Скоропадського –“усім, українським патріотам, що щиро співпрацюють разом з нами для святого діла – визволення України”. Він взяв участь у святі Українського дня, яке відбулося 18 вересня 1937 року на площі, що знаходилася на півдні Чикаго - 86 вул. та Вестерн вул. Увесь прихід був призначений на “українську вищу школу у Стемфорді”. З нагоди приїзду гостя було влаштовано величавий бенкет в авдиторії школи св.о. Миколая 3 жовтня 1937 року. Організатором був лікар, майор американської армії Мирослав Сіменович. Його батько о. Николай Сіменович виступив з промовою, де згадав про про роки визвольної боротьби за його участі...”але знайшлися ті великорозумні вчені, що злучилися з ворогами-москолями і завалили ту нашу державу. Самі упали і нарід наш в неволю завели. То була страшна і ганебна зрада,”- сказав старенький священик, якому чудом вдалося врятуватися з таборів інтернованих у Польщі.
На офіційному прапорі Чикаго на білій смузі зображено чотири червоні шестикутні зірки. Кожна з них розповідає про найвидатнішу подію в історії міста. Четверта зірка приcвячується виставці “Століття прогресу” (1933-1934), яка принесла славу Чикаго, як третього найбільшого на той час міста світу. Свою вагому лепту у його розбудову та процвітання внесла українська громада. Мирослав Сіменович - організатор і голова Українського виставочного комітету Світової виставки в Чикаго (1933—1934).
На площі, що зайняла 427 акрів землі вздовж озера Мічіган, розмістились павільйони різних країн. І посеред них – павільйон "Україна".Якщо брати до уваги політичну ситуацію в світі, то на той час – це був справжній героїзм відстоювати права неіснуючої на карті світу самостійної держави України. Завдяки старанням др. Сіменовича, мерією міста Чикаго в 1933 році від 14-ого по 20-е серпня було проголошено Український тиждень, а 19 серпня – Український день.
Друга світова війна внесла свої “корективи ” в українське життя і саме др. Сіменович стає одним із тих, хто розуміє потребу створення нових українських організацій, які б взяли на себе обов'язок прийнят тя еміґрантів, що перебували у таборах Ді-Пі. Саме він був серед ініціаторів створення ЗУДАК-у та УККА. В 1949 році був головою УККА, почесним головою Ліги американців українського походження в Америці.
Д-р М. Сіменович активно допомагав у створенні Українського Національного Музею. Став його першим президентом у 1952 році. Восени 1955 року музей придбав трьохповерховий будинок, що знаходився за адресою 2453 W. Chicago av., в українському селі. Його вартість становила $ 22,500. Першу лепту своєї благодійності у сумі $ 5,000 вніс др. М. Сіменович.
Кожен культурний почин у громаді знаходив у. ньому свого добродія; це пожертви на НТШ-А та на купівлю будинку СУМ-у, на Пластову домівку та видання монографії про гетьмана П. Скоропадського, на перші числа журналів „Екран" та „Українське життя", передплачував майже всю українську пресу, приймав у своє му домі багато гостей. Також він був співорганізатором Ліги американців українського походження та відділу УЛТПА (лікарське товариство) в Чикаго. За велику меценатську діяльність в царині української культури, Український Вільний Університет у Мюнхені присвоїв йому в 1959 році звання почесного доктора. Бувало, однопартійці-гетьманці дорікали д-ру М. Сіменовичу за купівлю будин ку під музей, на що він відповідав: „Замість дорікати, допоможіть своїми пожертвами здійснити велике культурне діло”.
Похований на цвинтарі св. Миколая в Чикаго.
( Фото з архіву Українського Національного Музею в Чикаго)