Search

Маленькі історії про великих людей: Наталія Гриновецька (1890-1923)



Ім’я Наталії Гриновецької увійшло в історію української Америки, як громадської діячки, організаторки жіночих відділів “Січі”, талановитої співачки та засновниці кількох хорів. Під час концерту у Львові композитора Миколу Лисенка приємно вразив голос гімназистки з Чернівців. Вона бездоганно відспівала соло, володіючи рідкісним сопрано. Дізнавшись, що хористка вивчає філософію, а також з дитинства займається музикою, грає на фортепіано та скрипці, порадив їй вступити до консерваторії. Ця зустріч була знаковою. Наталія закінчила Віденську консерваторію по класу вокалу і дирегенства. У Відні познайомилася з молодим лікарем Степаном Гриновецьким. У 1913 році вийшла за нього заміж, а в 1914 -ому молоде подружжя емігрувало в США.

Наталія Гриновецька-Підляшецька померла у Чикаго 25 травня 1923 року, проживши 33 роки. Причина смерті – грип. Її чоловік, др. С. Гриновецький усе своє життя ніс почуття вини, що не зміг врятувати кохану дружину.


Цей допис можливо викличе не одне запитання- чому я вирішила писати про похорон на початку ХХ століття у Чикаго? Відповідь у фотографії, яка не залишить нікого байдужим. Ми знаємо, що життя складається з веселих і сумних доріг. Крім того, на українському цвинтарі св. Миколая у Чикаго, я звернула увагу на старі хрести і пам’ятники, датовані 20-ми роками. Високу смертність тоді викликав вірус, що проникаючи в легені, спричиняв пневмонію. Ліку від цього не було, як і тепер, через 100 років, коли Covid19 паралізував світ.


У клапсидрі згадується, що “покійна була дочкою отця Захарія Підляшецького, старенького героя і мученика за українську справу, якого у 1918 році у звірський спосіб замучили у Монастириськах, де він був парохом”. Народилася Наталія у м. Перемишлі в 1890 році. Згодом родина перенеслася на Буковину, де вона отримала добру освіту і виховання в священичій родині.


З перших днів перебування в Чикаго, артистка і дирегент взялася до організації хору при церкві св. Миколая. Часто виступала на концертах. Хор свій назвала “Боян” невипадково, адже її кумир, Микола Лисенко, у 1905 році засновав хорове товариство “Боян” у Києві. У 1916 році Наталія Гриновецька виступила на концерті великої міжнародної виставки у Вашингтоні. Про тріумфальний успіх писали в газеті “Chicago Dayle News”, адже вперше український хор з Чикаго привіз з столиці Америки грамоту подяки. Наталія Гриновецька була тією ластівкою, яка проклала шлях українському “Щедрику” та О.Кошицю з його хором в 1922 році. Її запросили у Вашингтоні бути дирегенткою американського хору -“International Chorus” з 30 осіб. За участь і виступ українка удостоєна нагороди.


У Чикаго не було хору, яким би вона не керувала. Незважаючи на конфесії, Наталія Гриновецька навчала хоровому мистецтву усіх – священиків, дяків, хористів.


Більше року обіймала редакторство газети “Україна”, яка виходила також у Чикаго. Була однією з активісток організації жіночого руху в діаспорі. Під її головуванням два роки діяв Український Жіночий Союз. За прикладом свого чоловіка, який очолював керівництво січової організації, Наталія заснувала 23- ю жіночу сотню “Січ”.


1916 рік - початок Січової організаії в США, але фактично все почалося в 1915 році в Чикаго. Тоді було створено Федерацію українців, яку очолив др, Володимир Сіменович, а Наталія Гриновецька була секретаркою. 4 липня 1921 року у Найлс (передмістя Чикаго) з нагоди дня незалежності Америки відбулося січове свято. Понад 100 дітей були задіяні у спортивних вправах, також “піраміди” ставили як хлопці, так дівчата. Дівочими групами керувала січовичка Наталія.



За 10 днів до смерті, виступала перед громадою із своїм хором “Боян” . “Січові вісті” писали, що головний отаман др. Степан Гриновецький побожно і урочисто похоронив свою дружину, а чин похорону довершив о. В. Стецюк.

Крок за кроком, вписуємо у канву історії Чикаго імена, які мають зайняти своє місце в енциклопедії пам’яті. На її похорони прибуло понад дві тисячі людей. Поховали на цвинтарі св. Миколая в Чикаго. Її шанували, як велику українську патріотку.



145 views0 comments