45 хвилин розмови у програмі “Музейними стежками” на Українському Незалежному радіо в Чикаго... скільки годин підготовлено та проведено упродовж 28 років роботи у прямому етері авторських програм на радіо Українська Хвиля WSBC Chicago 1240 am -не рахувала, поза тим - хвилювання продовжує навідуватися під час мовлення. Є на це і відповідь – готуючись до радіозустрічі, ти знаходиш серед вирізок із старих газет одну, яка, на перший погляд, є містичною!!!, аж ніяк не випадковою.
Українці міста Чикаго передбачили день відновлення української Незалежності, провівши саме 24 серпня 1952 року Великий Український День!!!
Про цю знакову подію читайте на сторінках MyUkrainianAmerica.com... Неймовірні історії з життя нашої громади в Чикаго. Що не кажіть, але ми все таки трохи мольфари.
З днем Незалежності, українці!!!
Задокументована історія в Українському Національному архіві-музеї у Чикаго є потужним джерелом незламного оптимізму, адже творча, будівнича енергія емігрантів була і залишається прикладом служіння Україні. Ще на початку ХХ століття емігранти представляли Україну на території Америки, яка надала їм притулок. Під час своїх парадів та акцій протесту проти окупаційних режимів в Україні, словом і ділом промовляли до світу, як народ, як нація, яка прагне до волі. На плечі теперішнього покоління діаспорян покладено подібні завдання - Росія продовжує свою окупаційну політику, зазіхаючи на чужі землі, вбиваючи українських воїнів, окупувала Крим і частину Донбасу, розпочала війну на сході України шість років тому. Наші заяви американський уряд сприймає набагато швидше, знаючи, що підтримувати свій народ для української громади – свята справа. Тому, якщо на перший погляд участь у зібраннях чи мітингах, які проходять в США, у містах компактного прооживання українців видаються скептикам краплею в морі, то “розкопки” доказують зворотнє - ті краплі спричиняли бурі, про які писала американська преса. У контексті сьогодення і повзучої російської агресії, зверну вашу увагу на події, які мали місце у Чикагській діаспорній історії.
Чому 24 серпня обрано святом Незалежності в Україні? Так склалися зорі, матеріалізувавши в Україні думки, посіяні українцями в Чикаго під час святкування Великого Українського Дня, у неділю 24 серпня 1952 року.
За підрахунками репортерів з Chicago Tribune, понад 10 тисяч українців взяли участь у цьому святі єдності усіх хвиль еміграції. Мер міста Мартін Кеннелі видав прокламацію, проголосивши 24 серпня 1952 року -Українським днем у Чикаго! Про це заздалегідь було повідомлено в американській пресі з запрошенням до участі у низці імпрез. Основна частина програми присвячувалася політичним справам. Тому Український день перетворився у могутню маніфестацію українців і американців “проти московсько-більшовицького народовбивства, проти московського імперіалізму та за визволення всіх поневолених народів”- писала Свобода(ч.229, 1952).
Відбулася ця подія у великому парку Рівервю. Очолив організаційний комітет адвокат Іван Смук. Під час відкриття він наголосив на винятковості, яка відрізняється від подібних днів інших етнічних громад тим, “що ми мусимо протестувати проти поневолення українського народу та домагатися волі для України”. Головним промовцем був сенатор-республіканець Еверетт МекКінлі Дирксен. Він заявив:”Чомусь прагнення до свободи великого 45 мільйонового українського народу часто залишається забутим. Україна має право на власне державне життя!”
Серед гостей був конгресмен Тімоті Шіген. Його месидж адресувався конгресові США, що мав би розслідувати справу голодомору і народовбивства в Україні, при цьому згадав жертв трагедії у Вінниці.
Кандидат у конгресмени Роберт Сігріст засудив тиранію Москви над Україною і Білорусією.
Адвокат Михайло Пізнак звернувся до американців з осудом їхньої політики спостерігача, оскільки, за його словами, ще перед другою світовою війною, український політичний світ в США намагався вплинути на рішення президента Рузвельта, який “став на шлях визнання СРСР і нав’язання дипломатичних відносин. Треба було аж 20 років, щоб американці переконалися у правдивості тодішніх пересторог українців”.
Звичайно був і великий концерт, бо талантів українцям не позичати. Найбільше захопив репортера газети Chicago Sun Times танець “гопак” у виконанні Марусі Гаврилюк та Яра Цепинського. Публіка з захопленням слухала оперну діву – Лілію Опихану, співаків Емілію Плешкевич та Василя Мельничина, хори Сурма та СУМА. “Всім виконавцям точок мистецької частини – подяка за безкоштовний труд,”
Chicago Tribune, що видавалася двомільйонним тиражем, рясніла заголовками –“Учасники Українського Дня заповідають боротьбу за волю.”
Над проектом реалізації Українського Дня два роки працював інж. Степан Куропась, батько відомого історика Мирона Куропася. Він був головою окружної управи Українського Народного Союзу. Організаційний комітет складався з 70 и осіб. Підприємець Іван Дужанський відіграв велику роль в справі ознайомлення американських політиків українським питанням. Він, народжений у м. Сколе на Бойківщині у 1905 році, став радником сенатора Еверета М. Дірксена та близьким приятелем президента США Дв. Айзенгавера. Очолювана ним Ліга американців Українського походження у 1952-ому провела збірку на Народний фонд, зібравши $17.000 ( дев’яту частину усієї американської збірки покривала громада з Чикаго). “Американський Нарід вважає Україну за свого природнього союзника в евантуальній розправі з більшовиками” – говорив Іван Дужанський.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Ще у нашій Україні доленька наспіє.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Наш славень почули і підхопили в Україні, щоб того ж дня, 24 серпня, через 39 років, заспівати його у Києві, столиці України.
24 серпня 1991 року на позачерговій сесії Верховної ради України прийнято Постанову та Акт проголошення незалежності України, держави з неподільною та недоторканою територією, на якій чинними є тільки власні Конституція, закони та постанови уряду.
Марія Климчак, дослідниця історії української діаспори